Когда то всем нам суждено
Инок59
Приметы вздор, живи легко,
Ведь мир мы делаем делами.
Обыденность порви словами,
Нет в суете очарований,
Копать не надо глубоко.
Всё на поверхности поверь,
Мы сами ищем приключения.
Любви, разлуки, увлечения,
Печаль, тоску, души томления,
Но в вечность нам закрыта дверь.
Должны мы прежде жизни круг,
К предсказанному подвести финалу.
Чтобы достигнуть пьедестала,
Одной бывает жизни мало,
Слишком соблазнов много друг.
Но в череде перерождений,
Нам истины сыскать зерно,
Через ошибки, заблуждения,
Смятенье духа и сомнения,
Когда то всё же суждено…
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
